Життя Віника чудесна. Він любить стояти вниз головою, і при цьому краще всього себе відчуває. Прибирання будинку - справа для нього важливе і дуже відповідальна, тому Віник кожен день на чеку. Тільки зі столу зістрибне кругла Крихта, а Віник тут як тут.

- Леді, ваше місце на столі, чи не так?

- Так, - ніяковіючи, відповідає Крихта.

Віник садить її на долоню і повертає на стіл.

Бувало, в будинку прочиниться вікно, тополиний пух без запрошення залетить цілою родиною, і гайда кататися по підлозі - точно по льоду. Віник тут як тут.

- А ну марш на вулицю, непрохані гості!

Однак, пух і слухати не хоче. Від Віника по кутах ховається, смішні пики корчить.

Набігається Віник. Втомиться. Спати ляже. А вранці двері будинку відчинить, та пух і проводить. Так дні йдуть, Віник чистоту і затишок в домі зберігає.

Одного разу з ранку хлинув дощ, а в хату заглянув Парасолька. Мокрий, стоїть на порозі, зайти боїться. Віник хоч і порядок любив, а добрий був.

- Чого стоїш, проходь, - запрошує Віник.

- Боюся підлогу намочити, тобі потім прибирати, - занепокоївся Парасолька.

- Крапельки твої - не біда, це ж чиста вода.

Парасолька на радощах плащ свій розгорнув, а з нього вода струмочками полилася, та наш Віник намочила.

- Оце так справи! - здивувався Віник.

- Прошу вибачення, - занепокоївся Парасолька, - сушити вас треба.

- Скільки років живу, а мокрим ніколи не був. А як сушити мене?

- А дуже просто: дощик - мочить, сонце - сушить.

- Ех, Парасолька, дивні слова ти говориш! Я на вулиці не був ніколи. Мені - сонце, що дощ - все одне.

- Е ні брат, треба виводити на вулицю тебе. Он і сонечко вийшло.

Пішли Парасольку і Віник на вулицю. На дворі весняне сонце чорну землю гріє, травичку радує. Ступив Віник на теплу землю, випростав прутики, завмер. І так добре Вінику стало! Так правильно відчув він себе, що йти не захотілося.

Варто, точно дерево, радіє. Зонт себе теж підсушив, так в будинок зібрався, а Віник ні в яку. Пішов Парасольку, хвилюється - сам Віник намочив, сам вулицю йому відкрив, а тепер, що ж, будинок без господаря залишити? Відкрив Парасольку вікна, відкрив двері, покликав тополиний пух. Віник побачив, що в будинок знову непрохані гості летять, не витримав, повернувся. З тих пір життя Віника ще більш дивною стала. Кожен день Віник визирає на вулицю, так на землі, точно дерево, варто.

Простий день
Зниклий Місяць
Віник
Туман
Танцюючі Мавпи
Галасливі склянки
Яєчко
Верблюжий питання
Полунична корова
Веселка
Муха
Впертий Картопля
Жадібні Лілії
Зайчики
Неспящая Гора
Барашкины мрії
Соняшник
Цукрові будні
Урожай шишок